Футбольний клуб "Агробізнес" (Волочиськ) - офіційний сайт

2017-11-15

Артур Думанюк: "Хочу грати у футбол на найвищому рівні"

Півзахисник Агробізнеса розповів клубній прес-службі про свій футбольний шлях, гру за Агробізнес та плани на майбутнє. 

Артур Думанюк (15.11.1996), народився в м. Борщів (Тернопільська область).  Півзахисник.

Грав за команди: УФК-Карпати (2009-2010), УФК-Дніпро (2010-2014), ФК Борщів (2014-2015), СК Поділля, Хмельницький (2015).

Гравець команди Агробізнес, Волочиськ (2016-понині).

Досягнення:
Чемпіон України серед аматорів - 2016-2017
Фіналіст чемпіонату України серед аматорів - 2016
Чемпіон Хмельницької області - 2016

За Агробізнес провів 60 матчів (із 69-ти):
Чемпіонат України 2 ліга - 15
Кубок України - 3
Чемпіонат України (аматори) - 30
Чемпіонат Хмельницької області - 12

- Як вийшло, що вибрав футбольну професію?

- Мій тато ніколи не був професіональним футболістом. Але любив футбол, грав на область. Хоча було, що пробувався у професіональних командах, але зіграти так і не склалося. Він відвів мене в хмельницьке ДЮФК Поділля. Першим моїм тренером став Олександр Іванович Порицький, у якого я тренувався в 2003-2004 роках. Зараз він є тренером воротарів у луцькій Волині. До речі, часто приїжджає на наші матчі, переглядає ігри з моїм батьком. 

- Ти родом з Борщова (Тернопільська область)…

- Так, я народився в Борщові, але на момент, коли почав займатися футболом, ми з сім’єю вже переїхали в Хмельницький, і вийшло тренуватися недалеко від дому.

До восьмого класу займався в Хмельницькому, приймав участь у різних турнірах. В тому числі бував за кордоном. Але участі в ДЮФЛ не приймав.

Перший футбольний трофей Артурчика Думанюка

Батько все ж хотів, щоб я займався футболом на вищому рівні, займався серйозно і став хорошим професійним футболістом, а не лише грав для задоволення. За що йому вдячний. Він посприяв моєму переходу в УФК-Карпати (Львів), де була більш потужна юнацька футбольна школа.

- На яких позиціях грав у дитинстві?

- Як тільки мене привели на футбол, грав крайнього захисника – правого, або лівого. Як поставили на тренуванні - так і пішло…

- Зазвичай кожен з хлопчаків у дитячому віці мріє грати в атаці, забивати голи…

- Коли мене привели на перше тренування, поруч були хлопці 1995 року, на рік старші. А в такому віці це є суттєвою різницею… Ця ситуація мала значний вплив на моє зростання. Я «піднатаскався», тягнувся за старшими і коли перейшов у групу 1996 р.н., вже був (не хвалюся, але саме так) одним з лідерів групи. Та вже звична позиція захисника на футбольному полі залишилася незмінною…

Звісно, забивати голи – найбільше, що подобається дітям. В юному віці мені це вдавалося нерідко, незважаючи, що грав на позиції захисника. У дорослому футболі це буває нечасто. В мене інші функції. Але все таки вдається завдавати удари по воротах. Та й пас віддати в інших ситуаціях не жалко…

- У Львові прозаймався лише сезон… Що завадило продовжити львівський етап?

- В кінці сезону 2009-2010 в мене був певний спад. По-перше, була травма… Крім цього, були певні проблеми з дисципліною… Я не дуже добре себе проявляв у тренувальному процесі. Й в ігровому плані збавив. І тренер Роман Гнатів (зараз тренує стрийську Скалу) сказав, що краще було б, щоб ми забрали документи, що не має бажання зі мною займатися.

- З того часу пройшло багато років, цьогоріч ти двічі грав проти Скали у другій лізі. Агробізнес двічі переміг. Вдалось поспілкуватись із своїм колишнім наставником?

- Були теплі рукостискання.

- Після того, як покинув УФК-Карпати…

- …В мене не було жодних думок, щоб закінчити з футболом. Я хотів грати у футбол, серйозно займатися цією справою. І ми з батьком шукали варіанти, знайшли Дніпро (тоді Дніпропетровськ), де проживала моя тітка.

- Там ти залишився надовго…

- Так, я провів чотири сезони в УФК-Дніпро, де вчився, набував досвіду як футболіст. Та закінчив загально-освітню школу.

- Була участь в ДЮФЛ…

- Були турніри з юнацькими командами різних на той час відомих українських клубів з Миколаєва, Львова, Запоріжжя, Одеси, кілька команд з Дніпра, Шахтар…

- Про що мріялось тоді, які були бажання?

- Дуже хотілося, щоб мене запримітили з хороших футбольних команд. Ще з того періоду, коли закінчував школу, десь в 11-му класі був… Були певні розмови, зокрема цікавились з таких клубів другої ліги як Сталь (Дніпродзержинськ), Гірник (Кривий Ріг). Говорили про можливий перегляд в цих клубах, але на цьому й закінчилося…

Звісно, тоді хотілося потрапити в клуб Прем’єр-ліги. Хоча б в дубль, або U-19. Не вийшло.

- Хто з тих футболістів, що тоді виступали в ДЮФЛ зараз грає на високому рівні.

- Багато хто з цього періоду (1996 р.н.) зараз грає в Прем’єр-лізі. Навіть зараз так одразу і не перелічиш… Відмічу, зокрема, Віктора Коваленка, який грає в єврокубках та за збірну України. Бека Вачіберадзе, який донедавна був гравцем збірної України U-21… Валерій Лучкевич… Тож вдалося за ті роки пересікатися на футбольних полях з майбутніми футболістами УПЛ, учасниками збірних та єврокубків…

- Дитячо-юнацький період закінчено. Була невизначеність – що далі?

- Так, по закінченні школи було питання який напрямок футбольного шляху обрати. Про полишення футболу, знову ж, не було й мови. Саме в цей час на батьківщині батька створився хороший футбольний клуб Борщів. Його засновник – друг мого батька, Коник Анатолій Михайлович. Він і президент команди, і тренер, і спонсор… Він знав мене і раніше. Переговорили й домовились про перехід у ФК Борщів. Це була моя перша доросла команда. За яку грав у чемпіонаті Тернопільської області.

Наступним кроком було СК Поділля. Це команда, яку в 2015 році намагалися створити в Хмельницькому азербайджанці як альтернативу існуючій. На той момент головна обласна команда НФК Поділля виступала у чемпіонаті Хмельницької області. Засновники нової команди ставили амбіційні завдання – грати в Другій лізі. Звісно, такі перспективи були для мене на момент переходу дуже привабливими. Саме тоді в СК Поділля познайомився з майбутнім одноклубником по Агробізнесу Дмитром Юхимовичем.

Проект СК Поділля, як виявилося, залишився проектом…

Далі було зимове міжсезоння, у яке я навіть ходив на роботу, одночасно беручи участь у футзальній Преміум-Лізі Хмельницького. Там виступав за команду Ротор разом з тренером ФК Поділля Віталієм Костишиним. Він запропонував головному тренеру новоствореної команди Агробізнес (Волочиськ) Андрію Донцю переглянути мене і Андрій Анатолійович незабаром мені передзвонив…

Я потрапив на перший збір команди Агробізнес ранньою весною 2016-го і прийняв участь у першому товариському матчі Агробізнеса з тернопільською Нивою (0:0). І далі продовжив тренуватися до кінця зборів у Агробізнесі.

В той момент трапився цікавий момент – у Борщові команда заявлялась на наступний чемпіонат області і була пропозиція повернутися у знайомий мені клуб. В мене були сумніви, не знав що вибрати. На той момент ФК Агробізнес тільки створився і його майбутнє я ще чітко не уявляв. Було відомо, що команда стартуватиме в чемпіонаті України серед аматорів. Мені вже видали екіпіровку, але залишалася невпевненість у тому, що мене чекає у Волочиську. Досі я грав у командах міст, де проживав, чи проживали мої родичі. Тут я, можна сказати, вперше залишався насамоті. Однак, я зробив для себе вибір і батько теж переконав мене залишитись в команді Агробізнес. Звісно, тепер вже зрозуміло, що то був правильний вибір, великий крок вперед на футбольному шляху.

Чемпіонат України серед аматорів 2016. Умань. Фінал. Балкани - Агробізнес (1:0)

Чемпіонат України серед аматорів 2016-2017. Київ. Фінал. Перед матчем Агробізнес - Металіст-1925 (4:0)

Далі був успішний 2016-й рік та весна 2017-го - аматорський період волочиського Агробізнеса, в якому команда стала чемпіоном Хмельницької області 2016 року, фіналістом аматорської першості України 2016 року та чемпіоном України серед аматорів сезону 2016-2017.

Артур Думанюк зіграв у 30-ти матчах із 32-х, зіграних Агробізнесом у аматорських чемпіонатах України.

Далі здійснилась одна з мрій ще зовсім юного гравця, але вже «старожила» волочиської команди – він став професіональним футболістом і вийшов на поле у складі професіональної команди у Другій лізі першості України.

- Чи була впевненість у собі виступати на новому рівні?

- На сто відсотків не був упевненим. Але на вісімдесят - було. Ще по розмовах які велись, коли ми грали в аматорській першості, зробив для себе висновок, що аматори від другої ліги не набагато відрізняються рівнем гри, і навіть є кілька аматорських команд, що переважають окремі професіональні команди. Таким чином себе запевнив, що все буде нормально і в мене все вийде…

Чемпіонат України Друга ліга. Прикарпаття - Агробізнес (2:5). Професіональна кар'єра Думанюка розпочалася успішно

- Вийшло не лише в тебе, а й в твоїх партнерів, тренерів, команди в цілому. Перше місце в групі А після осінньої частини чемпіонату. Чи очікував такий результат своєї команди перед початком сезону?

- Я завжди вірю в нашу команду. В нас дійсно згуртований колектив, у якому я впевнений. Десь після трьох турів, коли ми виграли перші три матчі, я собі підсумував, що ми будемо угорі турнірної таблиці, нам немає кого боятися.

Взагалі, у попередньому сезоні ми постійно були в лідерах, впевнено виграли фінал і прийшли у Другу лігу з психологією лідера. Тож, в деякій мірі, це для нас вже звичне явище:). До того ж, ми ретельно налаштовуємось на перемогу у кожній грі і по-іншому ніяк не може бути. Наша сила – це командний дух. Ми – одне ціле, один колектив.

Єдиною несподіванкою для мене сьогодні є значний відрив Агробізнеса від решти команд групи А.

- Яку роль грає те, що більшість гравців прийшли в новий сезон зіграними з минулого сезону?

- Однозначно грає позитивну роль.

- У першому матчі Агробізнеса у Другій лізі вперше зіграли свої матчі в ПФЛ ти і чимало твоїх партнерів. Це не завадило перемогти у гостях досвідчене Прикарпаття…

- За минулий сезон ми стали грамотніші тактично, дуже багато працювали над цим компонентом. Окрім того, що в нас команда як одне ціле, ми стали індивідуально сильнішими. Кожен на своїй позиції у кожному з матчів цієї осені був сильнішим за своїх візаві на футбольному полі. За минулий сезон, коли ми працювали з думкою про підвищення у класі, кожен з нас виріс індивідуально за рахунок великого об’єму виконаної роботи… Безумовно, в цьому заслуга тренерського штабу.

Якщо два роки тому я думав, що трохи щось знаю про футбол, то зараз вважаю, що тоді не знав практично нічого.

- Як обстановка в професійному ФК Агробізнес?

- В команді просто неймовірно комфортна обстановка. Хлопці, з якими я пліч-о-пліч з перших днів перебування у Агробізнесі - мої найкращі друзі. Як знайшов спільну мову з перших днів так і донині. З тими хто прийшов – теж чудові стосунки.

Тренерський штаб та керівництво роблять все для зростання команди.

- Забиваєш ти мало, але забив важливий гол, - єдиний гол Агробізнеса у ворота представника УПЛ, Вереса, в Кубку України.

- Він не є важливим, бо не вирішив на нашу користь долю матчу. Якби забив при рахунку 1:1 чи тому подібне, то було б набагато приємніше, а так… забив – ну то забив. Це був більше збіг обставин, ніж закономірність…  

Гол Думанюка, забитий рівненському Вересу

- Ще один цікавий факт - ти є єдиним гравцем Другої ліги, що виграв усі матчі, принаймні серед тих футболістів, що зіграли достатньо матчів за свої команди.

- Так, про це щоразу зауважують в статистичних даних на сайтах. Але це – теж збіг обставин:).

- Що на твій погляд завадило досягти результату у єдиному програному матчі з тернопільською Нивою?

- Складно сказати… Можливо просто не пішла гра… Про це краще запитати тренерів…

- Можеш відмітити матч Агробізнеса, у якому було найважче?

- Перший матч зі Скалою. Було важко протистояти в ігровому плані.

Епізод матчу Скала (Стрий) - Агробізнес (Волочиськ)

- А найлегший?

- З Нивою (Тернопіль) другий матч (5:1). В нас, на відміну від першого поєдинку з цією командою, пішла гра…

- Якщо б не займався футболом, то ким би міг стати, чим займатися?

- Якщо чесно, то навіть собі не уявляю. За період занять футболом нічим іншим не займався. Вчився в школі досить посередньо, щоправда трохи пофартило поступити у вуз.

- Де навчаєшся?

- У Хмельницькому національному університеті у напрямку «Фізична реабілітація».

- Маєш якісь хобі?

- Чогось виняткового – ні. Хіба що полюбляю грати у настольний теніс.

Взагалі, так як під час футбольного сезону багато часу буваю поза домівкою, то велике задоволення отримую, повертаючись у Борщів, де проживає моя бабуся. Мама моя зараз працює за кордоном, батько теж не завжди буває вдома, часто за кордоном у відрядженнях… Тож ідеально відпочити на батьківщині від футбольних напружених буднів.

- Хто з відомих футболістів на твоїй позиції є для тебе прикладом?

- Хаві Алонсо, який вже закінчив кар’єру, Тоні Кросс…

- А нік Арчі часом не від футболіста Арчібальда, був такий знаменитий шотландський нападник?

- Ні, не знаю звідки так назвали. Виник спонтанно, мабуть скорочено від Артур.

- Яка твоя улюблена команда?

- Манчестер Юнайтед. За неї уболіваю з 2003 року. Звісно, Кріштіану Роналду, який з 2003 до 2009 року грав за  Манчестер, є моїм улюбленим гравцем.

- Ти молодий чоловік, ще не маєш сім’ї, зазвичай футболісти не обмежені увагою прекрасної статі. Чи відчуваєш увагу в цьому плані?

- Так. У Волочиську дівчата ходять на футбол. Та скажу, що їхня увага мене від футбольної гри не відволікає.

- Зараз ти у відпустці?

- Так, зараз у нас відпочинок. У грудні будуть короткочасні зустрічі команди. А повноцінні заняття розпочнуться в другій половині січня.

- Як проводитимеш відпустку?

- Збираюся найближчими днями з друзями провести тиждень у Єгипті.

- Що скажеш про особисті футбольні плани на весну?

- Мене все влаштовує в моїй теперішній команді. Буду радий працювати далі. Хочу тренуватися. Розвиватися. Показувати хорошу гру і бути помітним. Мої бажання співпадають із завданнями команди – успішно завершити сезон, підвищитись в класі. А далі – успішно виступати в першій лізі. В подальшому хочу грати у футбол на найвищому рівні.

Артур Думанюк впевнено реалізував післяматчевий пенальті у матчі Кубка України з ФК Тернопіль