2024-12-04

АНДРІЙ ДОНЕЦЬ ПРО АГРОБІЗНЕС, РОЗВИТОК КЛУБУ І ТРЕНЕРСЬКИЙ ШЛЯХ.

Частина друга. Перехід від аматорського футболу до професійного був дуже складний

Продовження новорічного інтерв’ю з головним тренером ФК Агробізнес в 2016-2019 роках, нині віце-президентом команди.

- Перехід у професіонали... Що з того часу запам'яталося найбільше?

- Ми разом з тренерським штабом, президентом клубу, керівництвом проробили дуже великий об'єм роботи, тож якщо співставити цю роботу з результатами, то вони закономірні.

Перехід від аматорського футболу до другої ліги був дуже складний. Пам`ятаю це літо (2017 року). В нас, по-перше, було мало часу на відпочинок, тому що був фінальний матч з Металістом 1925, коли у інших команд вже закінчився сезон. Ми до нього ретельно готувалися. Голова була зайнята ним, а не наступним сезоном.

Але, насамперед, важко було в плані того, що потрібно було підписувати професійні контракти з футболістами. В нас були гравці, за яких потрібно було платити компенсацію, на яких потрібно було збирати величезний об’єм документів, щоб вони стали професійними футболістами, як того вимагали регламент та інші футбольні закони. Для нас це було новим, довелося вчитися і багато попрацювати.

Пам'ятаю перший матч, коли ми поїхали в Івано-Франківськ на гру з Прикарпаттям, яке на той час очолював мій товариш Володимир Ковалюк. В нас було на лаві запасних був усього один воротар і чотири польових гравці, разом із Семенцем, який буквально на днях поповнив Агробізнес, і ще навіть не всіх партнерів знав по іменах.

Богдан Семенець забиває свій перший м'яч за Агробізнес, гол-красень в першому ж матчі Другої ліги в матчі з Прикарпаттям. Як виявилось згодом, найголовніші голи форварда були попереду

- В той момент я розумів, що все буде добре і ми з часом футболістів доберемо. Не було ніякої паніки. В нас був кістяк, але були певні ризики. Не дай бог, щоб хтось травмувався чи захворів. Згодом, в процесі чемпіонату, ми дійсно добрали хороших футболістів. Зокрема Ігора Курила, який згодом став культовим гравцем нашої команди.

 Ігоря Курила в час виступів за Агробізнес у Першій лізі називали Термінатором

Також варто згадати Андрія Дубчака та Андрія Кухарука які прийшли до нас ще в аматорський Агробізнес взимку 2017, маючи досвід на професіональному рівні. І тоді дуже допомогли команді.

2017 рік. Андрій Дубчак - Роман Кузьмин

 - Особисто, як тренер, я вірив футболістів, яких ми зібрали в першому сезоні на професійному рівні. Тому що у цих футболістів був характер, сила волі. Вони могли виходити і битися на футбольному полі. З ними легко було працювати. В них «горіли очі», і вони хотіли прогресувати та грати у якісний футбол.

Та все ж у більшості ми орієнтувалися в той час на місцевих футболістів Хмельницької та Тернопільської області.

Ще під час аматорського чемпіонату  ми з Ігорем Шишкіним їздили та переглядали матчі чемпіонату області, Львівську, Чернівецьку, Івано-Франківську... Дивилися на лідерів аматорських чемпіонатів Волинської, Рівненської області...знали усіх гравців, переглядали аналізували, шукали талантів. Мені було цікаво, щоб футболісти з аматорського рівня заграли в професіоналах.

- Класичний приклад цього, що ви сказали – Віталій Груша...

Так, Віталія Грушу я побачив в ОДЕКу, запропонував йому перехід в Агробізнес і він погодився. Зараз він є гравцем команди Прем’єр-ліги. Радий, що його стрімкий розвиток пройшов через наш клуб.

- Віталій Груша в першому ж своєму професійному матчі Прикарпаття – Агробізнес, про який ми згадували, одразу три м'ячі, і загалом Агробізнес виграв 5:2. Це то саме Прикарпаття, яке рік до цього пішло в Другу лігу, А Агробізнес залишився в аматорах. Це підтверджує правильність вашого рішення ще рік побути в аматорах?

- Раз так сталося, значить ми робили все правильно.

2017 рік. Віталій Груша відзначився хет-триком у своєму дебютному матчі на професіональному рівні матчі з Прикарпаттям 

- Запитання про найкращого бомбардира ФК Агробізнес Миколу Темнюка. Був найкращим бомбардиром сезону 2016/17, у Другій лізі, автором хет-трика у фіналі проти Металіста 1925 на Олімпійському. Далі Микола перейшов у тернопільську Ниву, потім поїхав у Канаду, чи міг поступово вийти на рівень скажімо УПЛ, чи все ж вичерпав свій потенціал?

- Коли прийшов у наш клуб Богдан Семенець, склав йому конкуренцію на позиції центрфорварда. І на той час Богдан Семенець виграв конкуренцію. Конкуренція в команді - це  неодмінна складова футболу.

У Ниву його брали на місце забивного нападника, але, очевидно й там  в нього не все виходило. Коля дуже нормальний футболіст. Довіра до нього від мене була колосальна. Але в якийсь час він перестав у нас забивати, робити те, що перш за все вимагається від його амплуа... Перестав приносити результат. Я не знаю причин такого напрямку його подальшої кар’єри, як переїзд в Канаду. Думаю, він, все ж, мав можливості стати в Україні футболістом високого рівня.

- У кому були впевнені із цього складу, що в гравця велике майбутнє, що піде далеко?

- Я був упевнений в усіх футболістах. В когось було більше таланту, майстерності, в когось менше. Але всі працювали і прогресували з кожним новим відрізком часу. Хтось швидше, хтось поволі, але мені подобалось бачити результат нашої спільної роботи.

Я був задоволений тим, що проходив певний період часу, і те, що я говорив футболістам, втілювалось в реальності.

Як молодий тренер, я теж вчився разом з ними, прогресував разом з ними. Було цікаво проходити цей період в Другій лізі. Треба відмітити, було дивне відчуття, як швидко пролинув час в цьому сезоні...

Коли є результат, коли є перемоги, емоції, час пролітає миттєво... Дуже хороший період був...

- Успішний сезон у Другій лізі 2017/18 закінчився «масною крапкою». Ще один фінал на Олімпійському для Агробізнеса. Цього разу в «золотому матчі» Другої ліги... Як вдалося обіграти «Дніпро-1»?

- Розумів, що по підбору виконавців і багатьох футбольних складових Дніпро-1 сильніший за нас. Але футбол -  непередбачуваний. Можливо Дніпро-1 думав те саме і трішки недооцінив нас, за це й поплатився. Ми тоді виграли 1:0. М'яч забив Богдан Семенець з асисту Арсена Слотюка.

В кінці зустрічі Семенець ще й не реалізував чистий вихід віч-на-віч з воротарем суперника.

Звісно, що всі ми були задоволені здобутком. Стати чемпіоном Другої ліги – важливий факт в історії команди. І для нашого міста, і для наших уболівальників. Тоді підтримка команди була шалена. Чимало уболівальників їздили на виїзні матчі, нас дуже добре підтримували.

Феєрична кінцівка – другий поспіль «золотий» сезон. Це увійшло в історію клубу.

В ЯКИЙСЬ МОМЕНТ ЗРОЗУМІВ, ЩО РІВЕНЬ КОМАНДИ ПЕРЕРІС МОЖЛИВОСТІ КЛУБНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

- Які ще були особливості того успішного сезону в Другій лізі?

- Тоді настав момент, зрозумів, що рівень команди переріс можливості інфраструктури, тому що нам реально не було де проводити повноцінний тренувальний процес.

Тоді ще не було майданчика з штучним покриттям на стадіоні «Юність», «нижнього» тренувального поля, яке зараз добре підготовлене для тренувань.

І не лише у Другій лізі, але і коли я був тренером команди в першому сезоні Першої ліги, перед тренуваннями я ретельно слідкував за погодою, в залежності від того корегував розклад і зміст тренувань. Можна сказати, молився, щоб в той чи інший відрізок часу, важливий для підготовки, була добра погода і можна було провести  тренування на стадіоні «Юність», єдиному на той час полі з якісним покриттям. А коли була дощова погода, доводилось берегти трав’яний газон...

Та поступово, з часом, ми прийшли до цього, що є зараз. Вже коли ми пограли перший сезон у Першій лізі, коли я пішов на іншу посаду (у 2019 році Андрій Донець став віце-президентом, а тренерський штаб очолив Остап Маркевич), ми нарешті зробили своє якісне навчально-тренувальне поле, з автоматичним поливом, щоб основна команда і юнацькі могли проводити повноцінні навчально-тренувальні заняття. Стали ретельно доглядати за трав’яним покриттям. Залишається лише шкодувати, що коли я був тренером, цього ще не було.

Хоча ми тоді не сильно зважали на ці негаразди, бо з кожним сезоном був суттєвий прогрес команди, ми насолоджувалися результатами та не думали про інше. Можливо наші успішні сезони стимулювали Олега Михайловича пришвидшити розвиток інфраструктури. І поступово все вдалося налагодити.

- Попри те, ще з аматорських сезонів Агробізнес проводив зимові збори у Туреччині, що не кожен аматорський колектив міг собі дозволити...

- Так, це була футбольна казка як для тренерського штабу, так і для гравців. Ми в аматорському сезоні взимку 2017 року вперше провели збір за кордоном в ідеальних умовах. Для команди у це зимове міжсезоння і всі наступні були забезпечені найкращі можливості для роботи.

Зима 2017. Аматорський Агробізнес вперше провів збір в Туреччині. Тренувались та проводили контрольні матчі у відмінних умовах

ДИВНО, ЩО ВЛАДА ВОЛОЧИСЬКОЇ ГРОМАДИ, СПОСТЕРІГАЮЧИ ЗА УСПІХАМИ КОМАНДИ, ЯКА СТАЛА ВІЗИТІВКОЮ МІСТА, «ВСТАВЛЯЛА ПАЛКИ В КОЛЕСА»

- З іншого боку, не все залежало від Олега Собуцького. Адже стадіон знаходився у муніципальній власності, а керівництво міста, як не дивно, спостерігаючи за успіхами команди, яка вже на той час стала візитівкою міста, не лише не йшло назустріч, а й «вставляло палки в колеса».

Неодноразово з Олегом Михайловичем ми бували на сесіях міської ради і я із здивуванням спостерігав, як нелегко спілкуватися з керівниками місцевої влади, які зовсім не сприяли розвитку успішної футбольної команди нашого краю... По питаннях, які не потребували фінансування чи глобальних змін (адже всі витрати був готовий взяти на себе клуб) не знаходили спільної мови. А потрібні були прості рішення, щоб сприяли можливості нам розвивати інфраструктуру, підлаштуватись під вимоги Професійної футбольної ліги до футбольного клубу, що виступає на високому професійному рівні.

Закінчення буде...