2017-12-06

Олег Собуцький: «Від чемпіонату України до чемпіонату Європи»

Нинішній рік став знаковим для ветеранського футболу в Україні. Навесні до керма Асоціації ветеранів футболу України прийшла нова команда на чолі з Олегом Собуцьким, розроблено та розпочато впровадження в життя стратегії по розвитку та популяризації футболу серед гравців «кому за 35».

2017 рік став останнім для старої схеми проведення чемпіонатів серед ветеранів, після численних дискусій та вивчення світового досвіду система змагань кардинально зміниться. Про новий формат чемпіонату серед ветеранів, діяльність Національної збірної України серед ветеранів та амбітний проект щодо проведення чемпіонату Європи серед ветеранів наша розмова з віце-президентом ФФУ, президентом АВФУ, організатором Національної збірної України серед ветеранів Олегом Собуцьким.

Чемпіонат України: три замість шести

- У квітні місяці на Конференції АВФУ було дуже приємно отримати одноголосну підтримку від моїх колег. Одночасно, це висока відповідальність стати на чолі всього ветеранського футболу в Україні. Чемпіонати України у різних вікових категоріях проводяться вже близько двох десятиріч, у нинішньому році ми вирішили не змінювати систему змагань, провівши їх у шести вікових групах, плюс два Кубка України та один Суперкубок. Наприкінці року ще відбудеться традиційний турнір пам’яті Колотова та Рудакова. Одночасно отримали час на аналіз ситуації, в якому напрямку має рухатися ветеранський футбол, вивчили досвід інших країн. Не приховую, були дуже гарячі дискусії, вислуховували різні аргументи та точки зору. Це добре, що люди не байдужі до ветеранського футболу, хочуть розвивати його. Серед багатьох пропозицій вирішили зупинитися на проведенні чемпіонату України у трьох вікових категоріях: 35+, 45+ та 55+. Матчі останньої відбудуться на половині стандартного поля. Для прикладу, в Іспанії є лише турнір 40+, при цьому до команди можна залучати двох гравців старших за 35 років. У підсумку, обрали компромісний варіант.

- Чому було не залишити стару систему, до якої всі звикли?

- Ви знаєте, коли спілкуючись з головою Асоціації ветеранів Іспанії Фернандо Гараєм розповів йому про наш чемпіонат, він посміхнувся і додав: «Ви дуже багата країна, якщо можете проводити стільки турнірів». Головне не кількість чемпіонатів, а їхня якість, наявність команд-учасниць та змагальний рівень. Зростання масовості є нашим головним завданням, хочемо щоб це були три повноцінних турніри, із представництвом всіх регіонів України. А не так, як раніше, коли за чемпіонство боролися по чотири-шість колективів.

- В яких областях ветеранський футбол найбільше розвинений?

- Таких кілька, їх можемо ставити у приклад іншим. Насамперед, це Одеська область, де завдяки президенту обласної федерації, віце-президенту нашої Асоціації Петру Чілібі проводиться цікавий чемпіонат, а команда «Рішельє» є постійним учасником і переможцем всеукраїнських та міжнародних турнірів. Маємо гарну роботу в Дніпропетровській, Волинській, Черкаській, Чернівецькій та інших областях. Одночасно бачимо проблемні регіони, в яких роботою з активом на місцях приділяємо нині велику увагу.

- Яким чином плануєте збільшити число учасників у чемпіонаті ветеранів?

- На жаль, ситуація у футболі є прямим віддзеркаленням ситуації у країні. Розпочинаючи з цього року ми відмінили заявкові внески від команд-учасниць, усі витрати бере на себе АВФУ. Також намагаємося оптимізувати календар, зменшивши витрати на транспорт та проживання. Працюємо з головами обласних федерацій щодо підтримки ветеранських команд, спілкуємося з представниками влади та бізнесу. Маємо вже наступного року провести три повноцінних чемпіонати, два Кубки України та Суперкубок. З фіналів змагань створити справжні свята, щоб прийшли вболівальники, працювали ЗМІ. Коли футбольна спільнота побачить таку увагу до ветеранського футболу, одразу і кількість учасників зростатиме, а з нею і якість футболу.

- Організацію такої кількості турнірів не потягнути самотужки, хто входить до вашої команди в АВФУ?

- Відзначу людей, які працювали чи не з першого дня створення Асоціації – Володимира Трошкіна, Андрія Бібу, Володимира Мунтяна, Віталія Кулібабенка. Нині велика робота покладена на віце-президентів Анатолія Дем’яненка, Петра Чілібі та Сергія Нагорняка, неоціненну підтримку надають перший радник президента ФФУ Василь Орлецький, знамениті гравці та тренери Мирон Маркевич, Віталій Косовський, Володимир Єзерський. До Виконкому Асоціації входять 15 авторитетних та поважних людей, кожен із яких зробив великий внесок у вітчизняний футбол. Головним на першому етапі було сформувати колектив із однодумців та професіоналів, який здатен продукувати ідеї та вирішувати поставлені завдання.

Збірна легенд – окраса нашого футболу

- За майже два роки існування Національна збірна України серед ветеранів відвідала чи не всі куточки України, провела багато матчів за кордоном. Ті завдання, які перед нею ставилися під час урочистого заснування, виконуються?

- Збірна відбулась, і це головне. Нині це великий колектив, до якого входять з сотню наших видатних гравців у віці від 36 до 67 років, авторитетний тренерський штаб із Анатолієм Дем’яненком та Володимиром Лозинським на чолі, обслуговуючий персонал… У 2016 році команда провела 38 матчів, у нинішньому буде більше сорока. Але не чим більшу кількість матчів зіграти є нашим головним пріоритетом, а надати можливість ветеранам знову зустрітися разом, глядачам насолодитися їх високою майстерністю. Вхід на матчі Збірної є безкоштовним, кожного разу готуємо невеличкі подарунки глядачам. Саму гру намагаємося спільно з організаторами на місцях перетворити на справжнє шоу. Якщо брати відвідуваність, вона не набагато відрізняється від нашої Прем’єр-ліги. В Ужгороді, наприклад, на матч ветеранів України та Угорщини, присвяченого 25-річчю першої гри збірної України, прийшло понад сім тисяч глядачів. По п’ять було в Києві та Умані на наших матчах із зірковими збірними Грузії та Ізраїлю. Перед очами вщерть заповнені стадіони у Шепетівці на грі з ветеранами колись знаменитого «Темпу», у Волочиську, Новоград-Волинському, Берегові, Бердичеві, Хмельницькому... За ці неповні два роки Збірна ветеранів стала повноцінною одиницею на футбольній карті України, у нас і в цьому році ще будуть матчі – готуємося до представницького турніру «Кубок Легенд» в американському місті Тампа. Минулого року ми стали його переможцем, тоді змагання приймало Чикаго, спробуємо і цього разу повторити успіх. На 14 січня запланований дуже представницький турнір пам’яті Давида Петріашвілі у столиці Грузії, а 20 січня знову вирушаємо на той бік Атлантики, вже до Південної Америки. У Бразилії заплановані дві гри, після яких перелітаємо до Аргентини, де теж будуть цікаві матчі. Паралельно формуємо всеукраїнський календар ігор на змагальний цикл 2018 року, надходить дуже багато заявок та дзвінків з регіонів, люди запрошують, всюди раді бачити. На відміну від інших команд-ветеранів, ми їздимо абсолютно безкоштовно, при цьому всюди наголошуючи на нашій головній меті – сприяти якнайшвидшому встановленню в Україні миру, допомозі військовим у зоні АТО.

- До речі, якраз зі сходу України нещодавно Збірна і повернулася…

- Так, це був вже наш дев’ятий візит до зони АТО за останній час, цього разу провели матчі в Старобільську та Новоайдарі. На Луганщині нас чудово зустріли, окрім футболу мали насичену програму з військовими - кожному презентували подарунок, провели спільну вечерю, залишившись у казармах на ночівлю. Кажуть, наші футбольні зірки звикли до 5-зіркових готелів, перебирають умовами. Можливо молоде покоління і таке, а ми ще раз дякуємо армійцям за чудовий прийом. Сподіваємося вже незабаром знову повернутися на схід, відчувається, що це дуже футбольний край, раніше у вищій лізі від Донецької та Луганської областей грати по чотири-п’ять команд. Приділяємо увагу військовим і на іншій території України. У Очакові зіграли зі збірною ЗСУ, у Вінниці зі спецназівцями, у Вишневому з переможцем Кубку Героїв АТО – ФК «Президентський полк». Футбол дозволяє переключитися хлопцям, забути про складні військові будні.

- На сьогоднішній день Збірна має безпрограшну серію тривалістю в півроку. Грати на перемогу – це ще одне поставлене перед командою завдання?

- Дивіться самі, коли на поле одночасно виходить стільки гучних імен, яким ще має бути рахунок на табло? Суперники дають справжній бій, іноді разом із місцевими ветеранами випускають проти нас молодих гравців, з першості області. Намагаємося до цього ставитися з розумінням, бо кожен хоче занести себе в історію, вийти проти Косовського, Єзерського, Назаренка чи Шевчука. Зі спортивної точки зору запам’ятався турнір пам’яті Давида Петріашвілі у Тбілісі – у групі ми випередили збірну Азербайджану та Іспанії, у півфіналі перемогли Туреччину. І лише в фіналі на останніх хвилинах поступилися господарям, збірній Грузії. У складі кожного з суперників були найкращі гравці, національні легенди.У іспанців - Серхі Бархуан, Маркус Сенна, Жоан Капдевілья, Хосе Амавіска, у грузин - Леван Кобіашвілі, Георгій Деметрадзе, Александр Іашвілі, Давід Муджирі... Не дивно, що і трибуни арени в Тбілісі були вщерть заповнені глядачами. У цьому році вже двічі відвідували Іспанію, де нас дуже гарно приймають, в тому числі українська діаспора. Як вже казав, у цій країні при кожному професійному клубі створена команда ветеранів, вже зустрічалися з чотирма їз них - «Севільєю», «Бетісом», «Валенсією» та «Вільярреалом». Їх рівень дуже серйозний, наші гравці та тренери відзначити грунтовність, з якою іспанці підходять до ветеранського футболу.

- Ви сказали, що до обійми Збірної входять до сотні гравців, як обираєте серед них найкращих?

- Це вже прерогатива тренерського штабу – Анатолія Дем’яненка та Володимира Лозинського. Вони мають високий авторитет у футбольному середовищі, ми їм повністю довіряємо. Аби чим більше наших «зірок» знову відчули ігровий тонус, заслужили оплески вболівальників, проводимо заміни, варіюємо складом. Якщо хтось відмовляється вирушити на той чи інший матч, то через травму, або зайнятість на роботі.

Чемпіонат Європи: від мрії – до реалізації

- Нещодавно ви розповіли про дуже амбітну ідею щодо проведення чемпіонату Європи серед ветеранів. Що він із себе представлятиме та на якій стадії реалізація?

- Всі ми знаємо, що УЄФА вже багато років проводить чемпіонат Європи серед національних збірних, а також молодіжних, юнацьких, жіночих... Асоціація ветеранів футболу України маючи повну підтримку з боку Федерації футболу України та зокрема Андрія Павелка, Вадима Костюченка, Юрія Запісоцького, вийшла на УЄФА з пропозицією щодо проведення чемпіонату і серед ветеранів. Наразі для подання офіційної заявки маємо отримати підтримку з боку інших європейських країн. Впродовж року проводили багато зустрічей, спілкувалися, наводили аргументи. Наразі є розуміння, що такий чемпіонат потрібен, з боку майже двадцяти країн - Іспанії, Угорщини, Ізраїлю, Грузії... Нещодавно вели переговори з Англійською футбольною асоціацією, вони також підтримують ідею. Тут маю відзначити велику роботу нашого друга, відомого футбольного агента Шандора Варги, який завдяки авторитету та зв’язкам має можливості вести перемовини з першими особами національних федерацій. Також склалися чудові стосунки з головою Асоціації ветеранів Іспанії Фернандо Гараєм. Він є нашим, в гарному розумінні цього слову, лобістом у країнах Західної Європи.

- Які наступні кроки, коли можна очікувати на першу реакцію від УЄФА?

- На словах керівники УЄФА виступають за, але їм потрібні конкретні листи від національних федерацій з підтримкою цього проекту. Не секрет, що зараз у Європі і у всьому світі проводиться безліч «універсіад» чи «всесвітніх ігор», де змагаються ветеранські колективи. Ці турніри є престижними, але неофіційними, деякі з них є одноденками, інші проводяться більш регулярно. Наша мета, аби УЄФА маючи величезний досвід організації континентальних турнірів проводила також чемпіонат Європи серед ветеранів. У залежності від кількості учасників, певно, спочатку будуть відбірні групи, а згодом і фінальний турнір.

- Україна рідко коли виступає ініціатором якихось новацій на рівні Європи, ветеранський футбол є тим напрямком, де ми можемо очолювати рух?

- Нам би так теж хотілося вважати, але ще потрібно багато працювати. Насамперед над масовістю ветеранського футболу, аби в кожній області чи районі місцеві федерації проводили свої чемпіонати, а вершиною цього процесу були б всеукраїнські турніри з якмога більшим числом учасників. Наприклад, як в Іспанії, з досвідом якої ми мали змогу ознайомитися та найкращі зразки спробуємо втілювати в Україні. Там 56 ветеранських команд, більшість з яких існують при професійних клубах. Спершу вони грають у чотирьох географічних зонах, а найкращі виходять до фінального раунду. Ігри проводяться на стадіонах з трибунами, приходять глядачі, є телебачення, преса, інтерес з боку спонсорів... Це те, до чого маємо йти, хоча важко порівнювати економічні ситуації в наших країнах.

- Коли відбудеться перший чемпіонат Європи?

- Наразі точну дату не можу назвати, ведемо наполегливу роботу. Кожного тижня члени нашої команди зустрічаються з представниками національних федерацій країн Європи, фіналізуємо пропозицію. Нам би хотілося провести його вже наступного року, та часу залишається небагато. УЄФА організація консервативна, але якщо вона візьметься за чемпіонат, це буде всерйоз і надовго. Можливо, розпочнемо у 2019, коли пройдемо всі організаційні етапи. Будемо наполегливо працювати, крок за кроком наближаючись до мети.