2019-08-22

Ігор Сікорський: в Агробізнесі, нарешті, знову почав отримувати задоволення від футболу

Форвард ФК Агробізнес про свої перші матчі за нову команду, перспективи в поточному сезоні та дещо з футбольної біографії.

– У двох останніх матчах Агробізнес переміг, зокрема завдяки твоїм голам. Твій «дубль» Балканам… Пригадуєш коли до цього забивав у професіональному футболі більше одного м’яча?

– Востаннє два м’ячі в одному матчі забивав, граючи за алчевську Сталь. Ми грали проти Охтирки (18.05.2014), зіграли 2:2, я забив обидва м’ячі. В минулому сезоні в мене «забрали» м’яч в грі з Інгульцем, тоді, коли забивав другий – підняли «поза грою». Так як, до речі, і в останньому матчі Агробізнеса проти Металіста 1925. Коли забиваєш чистий м’яч, який не зараховують, – це, звичайно, не дуже приємно, але що зробиш? Будемо старатись забивати ще «чистіше»)

– Чи задоволений своєю грою у перших матчах за нову команду?

– Оцінювати мою гру має перш за все тренерський штаб, але якщо граю в основному складі і забиваю, значить роблю все правильно…

– Двічі поспіль ти потрапив у збірну туру. Що для тебе значить це визнання?

– Збірна туру – досить суб’єктивний рейтинг. На гравців, яких вибирають кращими, працює вся команда. Щоб я потрапив у список, гравці, які грали поруч зі мною, приклали чимало зусиль. Не було б гольових передач, не було б моїх голів. Всі хлопці працюють на позитивний результат, перемогу, а в нападника така робота – голи забивати.

– Ти вже зіграв чотири матчі за Агробізнес. Як почуваєшся зараз в складі Агробізнеса на футбольному полі і в колективі загалом?

– На футбольному полі почуваю себе дуже добре. Нарешті почав отримувати задоволення від футболу. Таке ж, яке отримував, граючи ще за алчевську Сталь чотири роки тому. Тоді ми, в основному, вигравали, займали призові місця і я отримував позитив від гри своєї команди. Зараз, коли прийшов у Агробізнес, на футбольному полі досить молода команда, всі стараються, намагаються досягти певних цілей у футболі, є достатня мотивація і, поки що, з цим все чудово.

Що стосується перебування в клубі загалом, то мені сподобалося, що президент клубу робить для команди все необхідне, відгороджує від можливих проблем. Все на високому рівні – харчування, екіпіровка, виплата преміальних, зарплат, все на найвищому рівні… За це лише залишається сказати спасибі. Плюс до того, в нашій команді досить кваліфікований тренерський штаб на чолі з Остапом Мироновичем, який є чудовим тренером. Я вже давно не працював з такими хорошими спеціалістами…

– Чи є несподіванкою для тебе п’яте місце Агробізнеса в турнірній таблиці після перших чотирьох турів?

– Апетит приходить під час їжі... На даний момент, мені здається, ми мали б бути на першому місці, а не на п’ятому. Не пропустивши випадковий м’яч в кінці матчу з Кременем, ми б знаходились саме на чолі турнірної таблиці, маючи дев’ять очок, нехай навіть і при поразці від Інгульця, теж до речі, не дуже заслуженій. Так, що несподіванки для мене місце Агробізнеса в турнірній таблиці не викликає.

- Яким чином ти опинився в ФК Агробізнес?

- Вийшло це досить випадково. Я був на перегляді в Поліссі, думав, що буде непогано пограти поруч з домівкою. Мені вже пропонували контракт. Але подзвонив знайомий тренер, з яким працював у Зорі і в Алчевську чотири роки. Він повідомив, що зараз передзвонить Андрій Донець з Агробізнеса. Анатолійович набрав і запропонував приїхати у Волочиськ, спробувати свої сили за першоліговий клуб. Я був не проти. Приїхав, зіграв контрольну гру і на наступний день підписав контракт.

- Ти забив м’яч у ворота Агробізнеса минулого сезону в Горішніх Плавнях. Чи могло це стати однією з причин, що привернула увагу до тебе з сторони Агробізнеса?

- Думаю, що ні. Все це вийшло спонтанно. Агробізнесу потрібен був ще один нападник. Я був вільним агентом і так вийшло, що знайшли мене…

- Якщо врахувати нещодавню невдалу спробу пограти за кордоном і повернутися назад у часі – не жалкуєш, що покинув Гірник-Спорт?

- Не жалкую. Все, що не робиться – робиться до кращого. Якби не пішов звідти, нехай навіть через невдачу з трансфером закордон, то не прийшов би в Агробізнес, і не став би отримувати, як я вже казав, задоволення від гри у футбол.

- Завдання перед командою на сезон відомі. Які завдання ставиш безпосередньо перед собою?

- Потрапити у шістку – це, звичайно, нам по силах. Але перед собою ставлю завдання, та й думаю, що кожен футболіст в нашій команді про це мріє, - грати в Прем’єр-лізі. Вважаю, що в цьому чемпіонаті підвищитись в класі для нас цілком реально, враховуючи, повторюсь, що в нас дуже кваліфікований та професіональний тренерський штаб, хоч ще досить молоді, але вже досвідчені та  кваліфіковані футболісти з великим потенціалом. Нашій команді зараз по силах обіграти будь-який колектив у Першій лізі, абсолютно будь-який. І ми можемо в цьому році ще багато «шереху навести» в Першій лізі.

- Зараз ти найдосвідченіший у команді. Чи відчувається це у відносинах в колективі, в ставленні до тебе?

- Справді, зараз виходить, що я старший за всіх у команді… Взагалі, я перший раз в такій ролі. Але я це не сильно відчуваю. Спілкуємось нарівні. Будь-то Рома Дідик, молодший мене на 14 років, чи хтось інший. З всіма хороші відносини, в команді здоровий робочий процес, об’єднаний навколо єдиної мети.

- Чи готовий знову, в майбутньому, якщо буде нагода, спробувати продовжити кар’єру за кордоном?

- Навіть не знаю, що відповісти… Якщо зараз все добре тут, навіщо розглядати інші варіанти? Від добра добра не шукають. Якщо все чудово в Агробізнесі, в Україні, який сенс їхати закордон? Та все ж, дивлячись на те, які будуть пропозиції. І чи будуть вони взагалі.

- Хочеться більше познайомити уболівальників з твоєю футбольною біографією. Народився в Києві. В футбол почав грати в часи, коли Шева з Динамо (Київ) громили Барселону. Чи було дитячою мрією грати за київське Динамо?

- Якщо чесно, ніколи не було бажання грати за Динамо (Київ). Не знаю чому. Може тому, що я уболівав за Ювентус і в мене завжди була єдина мрія – грати в серії А.

- Шкода, що зіграти тобі в серії А поки що не вдалося, але був інший хороший період – досвід матчів у Прем’єр-лізі, Зоря (Луганськ), Сталь (Алчевськ)… Які найпам’ятніші моменти можеш відмітити з того періоду?

- Було дуже багато пам’ятних матчів і в алчевській Сталі, і в Зорі. Але в Зорі особливою є гра проти Дніпра в останньому турі одного з чемпіонатів. Тоді нам була потрібна лише перемога, щоб залишитися у Вищій лізі. (26.05.2009. Зоря – Дніпро – 2:0). В цій грі я вийшов на останні півгодини при рахунку 1:0 на нашу користь. Ми забили другий м’яч, виграли 2:0. І коли по завершенні матчу 15000 глядачів у Луганську аплодували стоячи – це багато вартує. Такого в мене не було більше ніколи в житті. І це дуже добре запам’яталося. Щодо Сталі, то ми в цей період дуже добре грали. До речі, ми в свій час виходили в Прем’єр-лігу, в яку нас просто не пустили через якісь незрозумілі бюрократичні моменти. Всі мої чотири сезони в Сталі були хорошими.

2014. Нива (Тернопіль) - Сталь (Алчевськ). Фото Василя Водарського

- Які плани на майбутнє загалом? Скільки часу, відчуваєш, зможеш виступати на високому рівні? І як себе готовий реалізувати після завершення футбольної кар’єри?

- Вважаю, що якщо, наприклад в тій же серії А Фабіо Квальярелла в свої 36 потрапляє в збірну Італії і стає кращим бомбардиром серії А, то в свої 31 я ще хлопчик порівняно з ним. І якщо буду працювати так, як ми працюємо зараз в нашій команді, знаходитимусь в такому тренувальному ритмі, то мені ще грати і грати. І про майбутнє я не загадую. Головне, щоб обійшлося без серйозних травм. Якщо їх не буде – можна грати ще довго.

Відповідно я ще не готуюсь якось реалізовувати себе після футбольної кар’єри. Хоча є певні моменти, але зараз їх озвучувати рано, бо попереду, сподіваюсь, ще довгий футбольний шлях, хочеться приносити користь ФК Агробізнес і разом з командою здобувати перемоги.  

- Ти сімейна людина. Де зараз твоя сім’я і чи виходить приділяти достатньо часу?

- Сім’я знаходиться в Києві. Звичайно, хотілося б частіше бачити свою сім’ю. Виходить один день в тиждень, чи раз на кілька тижнів приїжджати додому, але в нас така робота, така доля футболіста.Тож не виходить їздити так часто, як би я хотів і як хотіла б дружина. Але нічого, чекатиму зимового міжсезоння, відпустки. Важливо також піти у відпустку з хорошим настроєм, що з свого боку постараюся для цього зробити все необхідне.

- Коли українцю називають "Ігор Сікорський", спершу в голову приходить знаменитий український конструктор. Чи цікавився біографією свого тезки, який теж родом з Києва і чи немає часом родинних коренів?

- Думаю, що родинних зв’язків точно немає, хоча ми обоє з Києва, в нього було три брати, а моя родина – корінні кияни. Ну і мені дід та баба не розповідали, що є якісь сімейні зв’язки. Звичайно, я цікавився і досить добре знайомий з біографією свого знаменитого тезки.

- Чи часто на це звертають увагу люди, з якими контактуєш?

-  Так, мене навіть називає дехто жартома «вертолітник»…

- Найближчий матч з Рухом. Як не дивно,  його називають центральним матчем п’ятого туру. Як команда готується до матчу і чого очікуєш від нього?

- Готуємося в плановому режимі. Все робимо те саме, як і перед будь-якою іншою грою. Дивимося відео, вивчаємо суперника, триває хороший тренувальний процес. Не хочу загадувати, але сподіваємось на позитивний  результат. А що стосується матчу лідерів – то тут немає нічого несподіваного. Як команди готовились до сезону – так і виступають в Першій лізі.

Думаю, нічого страшного не буде, якщо ми за підсумком матчу вийдемо на перше місце, а вони вже нехай залишаться на четвертому).