2019-11-17

Андрій Пархоменко: по гольових моментах суперник заслуговував на перемогу, але по змісту гри в другому таймі ми не заслуговували на поразку...

Головний тренер ФК Балкани прокоментував матч 16 листопада 2019 Балкани - Агробізнес.

- Я знав, що гра буде дуже в’язка, буде багато боротьби. І на це розраховував, поставивши в першому таймі футболістів можливо менш технічних, але швидких, які можуть нав’язати боротьбу. Тому що знав, як грає суперник. Вони зараз дуже впевнені, набрали багато очок, багато забили. Все дуже просто. Вміють створювати тиск. Самі під тиском заманюють в певні точки футбольного поля. І нам не можна було дати їм шанс. Саме так працювали до гола в наші ворота.

А взагалі була рівна гра… Багато боротьби і ніякого футболу… Я розраховував на це… Гра просто кому повезе.

Ну а ми помилились. Пенальті… Не будемо коментувати… 0:1.

Після цього суперник вже грає по рахунку. Грамотно перекриває зони.  В нас майстерності не хватає створювати в такій ситуації моменти. Колупаємося, щось пробуємо… Поле не дозволяє комбінувати. Тому приходиться грати простіше, виводити на фланги, так як складно тут грати в швидкий комбінаційний футбол. Разом з тим суперник створює ще кілька стовідсоткових моментів, могли ще в першому таймі «закрити» гру.

В другому таймі ми перебудувалися, випустили більш технічних гравців, адже втрачати вже не було нічого. Опустили м’яч вниз, знову ж таки виводили на фланг. Був хороший тиск, та все одно могли отримати. В простій ситуації обрізаємось, йде відповідь. Вони чудово вибігають в контратаки, швидкі гравці… Просто нас вибачили, могли «закрити» гру й в другому таймі.

А коли прощають – дається шанс. В другому таймі ми повністю домінували, але гольових моментів як таких не було… Ну, можливо, Болокан головою міг забити і ще міг один-в-один вибігти… Все решту – десь біля того…

Не дуже якісні були простріли… Хоча я відчував, що ми все ж могли зіграти унічию, тому що з нашого боку в другому таймі була агресія, мотивація дуже висока. Не знаю, чому в першому таймі ми в цьому плані провалились… Але це такий наш рівень. Боязнь. Боязнь відповідальності, боязнь прийняти рішення. А це саме і є рівень майстерності. Того, чого нам катастрофічно не хватає. Про це ми вже втомились говорити.

Нам потрібно витримати ще одну гру. Постаратись виграти її, хоча Металург не простий суперник.  Відпочити і зробити велику-велику селекцію, перетрубацію… Нехай в нас немає можливості брати дорогих футболістів, але в нас для багатьох гравців вже прийшов час, насправді, зробити якісь висновки…

Нехай новими гравцями буде така ж молодь, але в якої буде більше бажання. Бо зараз багато хто з наших футболістів не виправдовує, навіть молоді хлопці… Як, наприклад, рухається Опря, Коля Златов, футболісти старші – і як рухаються футболісти, прізвища яких не називатиму, яким 20-21 рік. Це навіть просто смішно. Вони не заслуговують бути в Першій лізі. Тому що так не можна відноситися до справи.

Повертаючись до матчу, нам просто не повезло, що при такому тиску в другому таймі. Але було складно. Потрібно було, наприклад, якісну передачу віддати… В нас високі футболісти. В боротьбі ідеально грають. Та все ж, знайшлись ці епізоди, але не вирішили.

Чесно кажучи, по гольових моментах суперник заслуговував на перемогу. Це варто признати. Але по змісту гри в другому таймі ми не заслуговували на поразку. Та маємо те, що маємо.

В нас непростий час. Потрібно спокійно проаналізувати, останню гру зіграти і рухатися далі…